top of page
Іноді я прокидаюсь вночі від того, що хтось плаче, а це плачу я сама
111 х 98
акрил на полотні
2021
Коли жінка довго спить в ліжку одна, ліжко холоднішає, остигає. І в чеканні, хто розділить з нею ложе, застигає жінка. Замовкає, спрямовується всередину, меншає, міліє. Немовби її ліжко та весь її світ поволі засипає снігом.
Під кучугурами снігу так добре спиться, там тепло, затишно, лиш тільки звідти не хочеться вилазити.
Але є щось, що може лежати під снігом цілу зиму, спати спокійненько, та взійти повесні. Це горіхи. Поки сніг сипле на самотнє ліжко в нічному лісі, горіхи вже пускають догори перші живі проростки.
Картина виставлялась:
-
30 серпня – 4 вересня 2022 – Травма, персональний проект, Our festival 8, фестиваль сучасного мистецтва, Афіни, Греція
bottom of page