Перебуваючи на Бакоті, я багато слухала навколишній простір. Я подружилась із вітром, який носився каньйонами, розбурхував воду, шурхотів листям та гілочками сосен. Вітер тут мав простір, і простір для себе мала я. Слухаючи вітер, я також слухала себе, і зсередини мене виходили давно забуті речі. І багато чого мені прояснилося та відкрилося. Слухаючи вітер, я побачила себе.