Я приведу тебе до тихої води, коли ти будеш відчувати себе розгубленим, не пристосованим до цього світу, забутим.
Я приведу тебе до тихої води, коли ти відчуєш, що тебе не люблять більше.
Я приведу тебе до тихої води, коли ти замість радості буття слухатимеш, як старієш.
Я приведу тебе до тихої води, коли тобі бракуватиме сил.
Я приведу тебе до тихої води, коли ти шукатимеш в собі спокій, і не знаходитимеш.
Ти нап’єшся цієї води і обмиєшся в ній, і перетворишся на себе малого, і побіжиш у поле, чи в ліс, чи до річки. Туди, де час більше не владарює. Примружишся, дивлячись на сонце. Ступатимеш босими ногами по траві. Говоритимеш з тваринами. І солодко спатимеш в накрохмаленій постелі.
Найтихіша вода – удома. В дворі батьківської хати, де бабуся ставила відра та балії, щоб збирати в них дощову воду.