Час накладає шви, компреси, гіпс. Час знерухомлює і дає можливість оговтатись після втрати. Час проходить, і забирає з собою уражену горем частину життя. Час йде геть, і натомість приходить новий час.
З плином часу лосось оживає. Він відчуває, як життя тече в ньому, пробуджує до дії. Лосось пливе вгору проти течії додому, на нерест. Річка вигинається через гори, і лосось зупиняється помилуватись ландшафтом. Він раптово визирає з-за куща чорниці, лише на мить. І знову повертається до шляху, шляху до свого дому.