Я не очікувала, що двері сюди будуть відчинені. Я не думала, що попаду в цей простір. Але океан можливостей та варіантів скерував мене сюди. Я побачила відчинені двері і зайшла досередини. І побачила, що це місце дуже нагадує мою велику мрію.
Але ось я тут, у бібліотеці. Тут школа тишини, де я намагаюсь дотримуватись тиші та відшукати тишу в собі, почути її та послухати. В цій тиші я слухаю звуки міста за вікном, звуки проїжджаючих машин, розмовляючих людей, церковних дзвонів та поліцейських сирен. І дивним чином звуки міста не порушують тишину бібліотеки, густу та насичену.
Тут - сфера розмірковування та уяви, де думки помалу-потроху матеріалізовуються та стають речима. Тут я створюю речі й люди заглядають на них через вікна.