Літньої ночі, коли була найстрашніша спека, ми сиділи за столом. Нас оточували гори і велика вода, дув нічний вітер, що приносить сни. Ми раділи один одному, і у нас всього було багато.
І Хранитель Ключів прийшов до нас, і приніс ще, і доклав до нашого столу. І розповідав. Я уважно слухала його і помітила, що він розповідає не лише про події, які трапились із ним. А ще він дає ключі. Ключі в його оповідях проскакували рідко, і їх треба було помітити, виловити і зрозуміти. Їх треба було розпакувати і застосувати. І побачити їхню цінність. Я взяла в Хранителя декілька ключів і нестиму їх із собою завжди.