Війна йде і там, і тут. Я несу ту війну в собі, не забуваючи про неї, відчуваючи її вагу на плечах, пам’ятаючи загиблих. Я розмовляю з ними в снах і питаю, чи вони знають, що померли. Місто стає пустіше без них. І я знаю, що я їх більше ніколи не зустріну випадково на вулиці. Вони не крокуватимуть бруківкою Львова, не заглядатимуть у вікна на тварин, що сидять на підвіконнях. Вони втримували вогонь, щоб він не дійшов сюди.