Фортеця старого моря – це місце, де безкінечно велика кількість речей сходиться воєдино. Це – санктуаріум, священне місце, початкова точка і точка, куди все повертається. Де свято, і тонко, і густо. І глибоко. Це вглибині, всередині. Туди я нікого не допускаю. Пильно охороняю ту фортецю, і виставляю високі мури. Там всередині маю сад свічок, які горять постійно, випромінюючи тепло та м’яке світло. Нікого не впускаю всередину фортеці, щоб не загасив мої свічки, кожна з яких горить у пам’ять за тим, що я хочу пам’ятати. Коли свічки горять, світло випромінюється навіть назовні, через мої очі, осяюючи світ та людей. Коли свічки непорушно горять, народжується яйце, як плід моєї роботи. Мій результат, моя енергія, моя праця, те, у що вкладаю щодня, те росте і збільшується.