В моєму маленькому місті я знаю кожну вуличку, і я сходила їх усі тисячі разів. Я ходила і ходила і стоптувала туфлі, шукаючи тебе. Навіть вікна були пусті – ти з них на мене не дивився. Місто моє гарне, але якесь пусте без тебе. Ніби я маю тут усю радість на світі, але без тебе вона як тісто, яке не виросло. І я беру насінини і ходжу їх сіяти. Сію вуличками, під будинками, біля брам, під вікнами, сію всюди, де ти можеш йти. І коли ти побачиш проросток, який проб’ється до сонця крізь бруківку, ти зрозумієш, що я є на світі, і теж захочеш мене знайти.