Куди б я не йшла, я завжди беру з собою каміння, яке несу в собі. Це всі-всі мої спогади, все, що я пам’ятаю і про що думаю, що заважає спокійно спати уночі чи вдень. Воно все колеться та муляє, заважає. Воно тяжке в руках. Ціла клітка назбиралась тих камінців, і вони торохкотять, коли я піднімаюсь угору до нового дому. Мені боляче і я до цього звикла.
Бо я можу все залишити у старому домі, крім тих каменів, їх я мушу носити з собою. І я не можу виговорити про ті каміння, бо того ніхто не схоче слухати.
Та з часом камінці перетворюються на золото, вони переплавляються. Відбувається внутрішня алхімія. Перетворення. Золоті камені стають легші, піднімаються в повітря і сяють. Цього можна досягти медитацією.